Законопроєкт покликаний врегулювати питання життєвого циклу упаковки, від її виробництва до утилізації з мінімізацією ризиків для довкілля та здоров’я людей, а також з наголосом на ієрархію управління відходами.
Крім цього, законопроєкт пояснює основи функціонування інструменту розширеної відповідальності виробника, який був закладений у ЗУ “Про відходи” й головна мета якого — забезпечити відповідальність виробника за повний цикл життя упаковки, не лише за створення, але й за процес збору, переробки та утилізації.
Враховуючи ієрархію у сфері відходів, хочемо наголосити, що пріоритетним має бути запобігання утворенню відходів (що вказано на початку пункту 2 законопроєкту), а вже потім повторне використання. Наприклад, запобігати утворенню відходів можна шляхом зменшення кількості упаковки, заборони певних форматів упаковки, повторного наповнення.
Європейський Союз пішов ще дальше і запровадив норму по зменшенню вільного простору упаковки. Ми також вважаємо, що Міндовкіллю варто звернути увагу на цю норму задля зменшення к-сті упаковки.
Що мається на увазі?
Суб’єкти господарювання, які постачають продукцію кінцевому розповсюджувачу або кінцевому споживачеві в груповій упаковці, транспортній упаковці або упаковці для електронної комерції, повинні забезпечити, щоб коефіцієнт порожнього простору становив максимум 40% (як запропоновано в ЄС).
Паралельно з активним законотворчим процесом в Україні, 24 жовтня Комітет з питань довкілля Європейського парламенту проголосував за важливий звіт щодо регулювання упаковки та відходів упаковки (PPWR – Packaging and Packaging Waste regulation). В цілому, незважаючи на те, що амбітність тексту була зменшена в деяких важливих положеннях, таких як повторне використання та запобігання утворенню відходів, компромісні поправки доповідача Фредеріка Ріса (Fréderique Ries) були прийняті.
Про які саме поправки йдеться?
Насамперед про поправки до запобігання утворення упаковки і непотрібних форматів упаковки. Проголосували за:
- обмеження щодо одноразових тарілок/лотків тощо, для обіду в секторі HORECA, а також щодо деяких форматів упаковки, що забезпечують індивідуальні порції. (ст. 22)
- заборону деяких форматів мініатюрної готельної упаковки.
З іншого боку, вилучено цілі щодо повторного використання для сектору торгівлі на винос і для вина, а регламент все ще містить занадто багато лазівок, які не дозволяють державам-членам або операторам належним чином впроваджувати деякі заходи (стаття 26). Незначна більшість голосів за ці 2 компроміси означає, що вони можуть стати гарячою темою для обговорення на пленарному засіданні 20 листопада 2023 року.
Попри поступ, у звіті щодо регулювання йдеться про цілі попередження утворення відходів. Кожна держава-член повинна зменшити кількість відходів упаковки, що утворюються на душу населення, порівняно з кількістю відходів упаковки, що утворюються на душу населення у 2018 році, про що повідомляється Комісії відповідно до Рішення 2005/270/ЄС:
- (a)5 % by 2030;
- (b)10 % by 2035;
- (c)15 % by 2040.
В запропонованому законопроєкті Міндовкілля встановлені мінімальні цільові показники щодо рециклінгу упаковки. Однак законопроєкт не передбачає мінімальних цільових показників, спрямованих на реалізацію перших ланок ієрархії у сфері відходів – це запобігання утворенню відходів і повторного використання. В листі з рекомендаціями ми звернули увагу на це й сподіваємося, що заходи та регуляції відповідно до ієрархії відходів будуть враховані повністю, не лише для нижчих щаблях ієрархії, а й для запобігання утворення відходів та повторного використання, як це встановлено у ЄС.
Також прийнято CA6 щодо вимог до складу упаковки. Це означає, що в майбутньому виробники упаковки повинні будуть повідомляти про всі речовини, що викликають занепокоєння, в технічній документації, а також їм буде заборонено використовувати PFAS і BPA в упаковці харчових продуктів через 18 місяців після набрання чинності цього документа. Крім того, на виробників покладається відповідальність щодо вирішення проблем негативного впливу мікропластику на довкілля.
Прийнято також поправку CA 8, а це означає, що вдалося уникнути однієї з головних небезпек цієї статті – кредитної системи, яка дозволяє створювати кредити на упаковку, що не відповідає встановленим вимогам. Остання дозволяє створювати кредити на упаковку, яка перевиконує цільові показники вмісту переробленої сировини, і переносити кредити на упаковку, яка не відповідає необхідним показникам, фактично порушуючи будь-яку простежуваність. Іншими словами, така система означатиме перенесення кредиту за перероблений вміст з вуличної лавки на упаковку, що контактує з харчовими продуктами.
В законопроєкті України наразі нічого не сказано про цільові показники щодо вмісту переробленого пластику в пластикових виробах. Вважаємо за необхідне встановити цільові показники щодо мінімального вмісту переробленого пластику в пластиковій упаковці (Article 7).
Довідка:
18 вересня 2023 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України оприлюднило другий проєкт Закону України “Про упаковку і відходи упаковки”. В основі законопроєкту лежить Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (додаток до глави 6 “Навколишнє природне середовище” розділу 5 “Економічне і галузеве співробітництво”), коаліційної угоди Верховної Ради України VIII скликання, Стратегії сталого розвитку “Україна – 2020”, Директиви 2008/98/ЄС про відходи в частині запровадження принципу розширеної відповідальності виробника.
Громадська Спілка “Український Альянс Нуль Відходів” надала свої рекомендації щодо законопроекту для подальшого доопрацювання Міністерством. European Commission: “Proposal for a revision of EU legislation on Packaging and Packaging Waste”: https://environment.ec.europa.eu/publications/proposal-packaging-and-packaging-waste_en