English
Представники українських громадських організацій презентували звіт про зв’язок модних брендів з російською нафтою на всесвітній кліматичній конференції COP27.
Панельна дискусія «Викриття прихованих зв’язків модних брендів із російською нафтою під час війни» пройшла у середу, 16 листопада. До обговорення долучились представники двох організацій, що є членами Zero Waste Alliance Ukraine (Zero Waste Lviv і Zero Waste Society) і ГО ПЛАТО.
Під час дискусії презентували новий звіт про взаємозв’язок нафтової промисловості із модною індустрією і обговорили основні виклики сфери легкої промисловості та можливі рішення.
У звіті організації дослідили прямий та непрямий зв’язок модних брендів з російською нафтою, а відповідно — з опосередкованим фінансуванням війни росії проти України.
Нуша Урбанчіч, директорка відділу кампейнінгу Changing Markets Foundation, розповіла про основи надмірного споживання у сфері моди.
З початком 2000 року зростання впливу великих фаст-фешн брендів призвело до того, що виробництво поліестру споживає такий річний обсяг нафти, як Іспанія.
Лише 1% одягу справді переробляється, більшість піддається даунсайклінгу (переробка у менш якісну річ) або захоронюється. Ще одним викликом є синтетичні волокна та мікропластикове забрудення через вимивання цих волокон.
Основними рішеннями Нуша назвала:
- зміну підходу до споживання;
- зменшення використання синтетичних волокон і перехід до використання природних матеріалів;
- створення відповідного законодавства;
- визначення точки відліку та планування подальшої трансформації сфери.
Ірина Миронова, виконавча директорка ГО Zero Waste Lviv (Нуль відходів Львів) підняла питання впливу кількості одягу у рамках отримання Україною гуманітарної допомоги з початку повномасштабного вторгнення.
Україна і раніше входила у ТОП-5 країн-імпортерок секонд-генду, а з лютого ситуація ускладнилась ще більше. Країна отримала багато різної гуманітарної допомоги (особливо області на Заході, які стали транзитними габами), проте не весь одяг був сезонним та у хорошому стані. Внаслідок цього загострилась проблема поводження з текстильними відходами.
Рішеннями Ірина називає:
- зменшення виробництва «швидкої моди»;
- створення законодавчого регулювання секонд-генду, зокрема, для контролю над компаніями та організаціями, які ввозять текстиль в Україну;
- підтримувати ініціативи, які вже вирішують цю проблему.
Рейчел Кітчін, кампейнерка кліматичного відділу Stand.earth, навела дані про використання викопного палива модною індустрією. Використовується не тільки нафта, але і вугілля, переважно для отримання енергії, але також для синтезування нових типів текстилю.
Ця сфера зростає дедалі більше, відповідно, вона потребує дедалі більше енергії. А значить, буде використано ще більше викопного палива.
Багато брендів обіцяють скоротити 50% своїх викидів до 2030. Проте 8 з 10 великих компаній збільшили викиди від своїх ланцюгів поставок, деякі — на 67%.
Переробка поліестеру не подолає проблему, але компанії часто вдаються до цього, тому що таке рішення вимагає менше планування та фінансування.
Рішеннями проблеми є відмова від вугілля, прозорість ланцюжків поставки та збільшення частки відновлюваної енергетики у ланцюгах поставок.
Бренди мають використовувати свою медійність для промоції правильних меседжів та адвокатування. Обов’язково потрібен справедливий перехід від викопного палива для усього сектору.
Джон Вілліс, директор відділу досліджень ініціативи Planet Tracker, наголосив на тому, що вплив текстильної індустрії на суспільство полягає не лише у викидах.
Швидка мода — це також:
- використання хімікатів;
- погіршення стану здоров’я людей, які живуть поряд з виробничими потужностями;
- погіршення якості води;
- утворювані виробництвами відходи.
Як і попередня панелістка, Вілліс наголошує на необхідності зробити більш відкритою і доступною інформацію про ланцюги поставок та виробництва, а також заохочувати компанії ставати більш сталими через інформування про переваги сталого підходу.
Експерт назвав ще один тренд, який буде використаний компаніями під час майбутніх маркетингових кампаній — Greenhushing, що має на меті дискредитувати викривальну діяльність екологічних ГО стосовно неекологічної діяльності модної індустрії.