Яка залежність індустрії моди від викопного палива

Днями було опубліковано доповідь  Fossil Fashion: The Hidden Reliance of Fashion on Fossil Fuels (“Викопна мода: Прихована залежність моди від викопного палива”), де описується, як світова індустрія моди стала залежною від синтетичних волокон, що виготовляються з викопного палива, зокрема нафти, газу та вугілля, для забезпечення бізнес-моделі “швидкої моди”.

 

З початку 2000-х років виробництво одягу подвоїлося і, як очікується, зросте в обсязі з 62 мільйонів тонн у 2015 році до 102 мільйонів тонн до 2030 року, що становить 3,3 трильйона доларів у вартості. Середній споживач купує на 60% більше одягу у порівнянні з 15 роками тому, але при цьому кожен предмет одягу носить вдвічі менше. Ми створюємо величезні купи текстильних відходів, більшість з яких потрапляє на звалище або спалюється на токсичних сміттєспалювальних заводах. Мало хто з пересічних споживачів усвідомлює, що це стрімко зростаюче виробництво одягу забезпечується дешевими синтетичними волокнами, переважно поліестером, який міститься у понад половині всього виробленого текстилю. Насправді існує чітка кореляція між зростанням виробництва поліестеру та зростанням індустрії швидкого модного одягу – одне не може існувати без іншого.


Виробництво поліестеру зросло в дев’ять разів за останні 50 років, а волокно широко застосовується в індустрії моди завдяки низькій вартості. Також гнучкість поліестеру як матеріалу спричиняє його додавання і в інші матеріали, що створює новий набір проблем, що стосуються поводження з відходами.

 

Швидка мода прискорює зміну клімату

Сектор моди є найбільшим споживачем текстилю, на який припадає понад 70% світового ринку станом на 2019 рік. На сьогодні, поліестер використовується у виробництві більше ніж половини всього текстилю. Вуглецевий слід від виробництва поліестеру у 2015 році становив еквівалент 700 млн тонн CO2, що пропорційно загальним річним викидам вуглецю Мексики або викидам 180 вугільних електростанцій за рік. Очікується, що до 2030 року цей показник зросте майже вдвічі.

 

Крім того, нафтова і газова промисловість робить великі ставки на виробництво пластику, з якого виготовляються поліефірні та синтетичні волокна, оскільки доходи з інших галузей, таких як транспорт та енергетика, зменшуються. За прогнозами, в майбутньому зростання попиту на нафту відбуватиметься саме завдяки виробництву пластику і може становити 95% для цієї галузі. До того ж, виробництво синтетичних волокон стає ще “бруднішим” – Головний китайський виробник поліестеру вкладає багатомільярдні інвестиції в виробництво поліестеру з вугілля.

 

Урска Трунк, керівник кампаній у Changing Markets Foundation, сказала:

 

“Ми купуємо більше, менше носимо, швидше викидаємо, і все більше і більше цього зараз походить від викопного палива. Ми знаємо, що індустрія моди не вирішить цю проблему самостійно. Європейській Комісії потрібно запропонувати широку текстильну стратегію, яка переглядає залежність моди від викопного палива та ставить галузь на більш стійкі основи. ЄС, як один з найбільших текстильних ринків, має приголомшливу можливість вирішити «сліпу зону», яка загрожує нашій здатності жити в межах планети».

 

“Не багато споживачів усвідомлюють, що швидка мода – це мода викопного палива. Залежність модних брендів від дешевого поліестеру та інших синтетичних волокон настала в той час, коли світ має відходити від викопного палива. Але замість того, щоб зменшувати використання синтетичних волокон, які спричиняють екологічну катастрофу, бренди хочуть, щоб ви думали, що вони контролюють ситуацію, і продовжують виготовляти все більше одягу.”

 

Гори відходів та океани мікрофібри

Залежність моди від синтетичних волокон та потік споживацтва дешевого одягу призводять до величезних кількостей відходів, при цьому 87% одягу спалюється, вивозиться на звалище або викидається в природу. Сьогодні в світі менше 1% одягу переробляється для виготовлення нового одягу, в першу чергу, через відсутність дієвої безпечної технології переробки синтетичних та змішаних матеріалів. До того ж, під час використання, прання та утилізації від синтетичного одягу відокремлюються крихітні волокна, невидимі для ока. Як результат, їх зараз знаходять скрізь – від Північного Льодовитого океану до наших харчових ланцюгів, легенів і шлунка. Мікроволокна також є у 80% води з-під крана і навіть були знайдені в плаценті ненароджених дітей. Наслідки для здоров’я все ще досліджуються.

Розуміючи вплив сучасної індустрії моди на зміну клімату, забруднення довкілля – від повсюдного забруднення мікропластиком до гір текстильних відходів, а також на права людей, активісти закликають до значного уповільнення швидкої моди та підкреслюють майбутню текстильну стратегію ЄС як гарну можливість запровадити всебічне законодавство, яке має змінити хід галузі.

 

Мартиненко Анастасія, голова ГО Zero Waste Society та Zero Waste Alliance Ukraine, зазначила:

 

“Ми, як споживачі, вже звикли до зручності синтетичного одягу та матеріалів, виробникам же вигідна наше пасивна позиція. Що стосується влади – вона не встигає адаптуватись та законодавчо обмежувати наші споживацькі забаганки, не лише в Україні, а в усьому світі. Щоб змінити ситуацію, діяти має кожен: споживач – обирати більш відповідальні бренди, що мінімізують використання синтетики, бізнес – ставити та досягати амбітних цілей по зменшенню використання синтетики та токсичних хімікатів, забезпечувати прозорі ланцюги постачання та справедливі умови праці та змінювати дизайн товарів, відповідно до кругової економіки. Влада, в свою чергу, має приймати законодавство, що зобов’яже компанії запобігати екологічним ризикам та порушенням прав людини.”

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *