Виробництво одягу зростає в обсягах щороку, споживачі купують більше речей, але носять їх рідше. Це призводить до купи текстильних відходів на звалищах або у черзі на спалювання на заводах.
Днями було опубліковано доповідь Fossil Fashion: The Hidden Reliance of Fashion on Fossil Fuels («Викопна мода: Прихована залежність моди від викопного палива»). У ній описується, як світова індустрія моди стала залежною від синтетичних волокон, що виготовляються з викопного палива, зокрема нафти, газу та вугілля, для забезпечення бізнес-моделі «швидкої моди».
З початку 2000-х років виробництво одягу подвоїлося. Очікується, що воно зросте в обсязі з 62 мільйонів тонн у 2015 році до 102 мільйонів тонн до 2030 року. Це становить 3,3 трильйона доларів у вартості. Середній споживач купує на 60% більше одягу у порівнянні з 15 роками тому, але при цьому кожну річ носить вдвічі менше. Створюються величезні купи текстильних відходів. Більшість з них потрапляє на звалище або на токсичні сміттєспалювальні заводи.
Небагато споживачів усвідомлює, що стрімко зростаюче виробництво одягу забезпечується дешевими синтетичними волокнами. Переважно це поліестер, який міститься у понад половині виробленого текстилю. Насправді існує чітка кореляція між зростанням виробництва поліестеру та зростанням індустрії швидкого модного одягу. Одне не може існувати без іншого.
Виробництво поліестеру зросло в дев’ять разів за останні 50 років. Волокно широко застосовується в індустрії моди завдяки низькій вартості. Гнучкість поліестеру як матеріалу спричиняє його додавання і в інші матеріали. Це створює новий набір проблем, що стосуються поводження з відходами.
Швидка мода прискорює зміну клімату
Сектор моди є найбільшим споживачем текстилю, на який припадає понад 70% світового ринку станом на 2019 рік. На сьогодні, поліестер використовується у виробництві більше половини всього текстилю.
Вуглецевий слід від виробництва поліестеру у 2015 році становив еквівалент 700 млн тонн CO2. Це пропорційно загальним річним викидам вуглецю Мексики або викидам 180 вугільних електростанцій за рік. Очікується, що до 2030 року цей показник зросте майже вдвічі.
«Ми більше купуємо, менше носимо, швидше викидаємо, і все більше цього походить від викопного палива. Індустрія моди не вирішить проблему самостійно. Європейській Комісії потрібно запропонувати широку текстильну стратегію, яка переглядає залежність моди від викопного палива та ставить галузь на стійкі основи. ЄС має приголомшливу можливість вирішити «сліпу зону», яка загрожує нашій здатності жити в межах планети. Швидка мода — це мода викопного палива. Залежність модних брендів від дешевого поліестеру та інших синтетичних волокон настала в той час, коли світ має відходити від викопного палива. Але замість того, щоб зменшувати використання синтетичних волокон, які спричиняють екологічну катастрофу, бренди роблять вигляд, ніби вони контролюють ситуацію». Урска Трунк, керівник кампаній у Changing Markets Foundation
Нафтова і газова промисловість робить великі ставки на виробництво пластику, з якого виготовляються поліефірні та синтетичні волокна. Доходи з інших галузей, таких як транспорт та енергетика, зменшуються. За прогнозами, в майбутньому зростання попиту на нафту відбуватиметься саме завдяки виробництву пластику і може становити 95% для цієї галузі.
До того ж, виробництво синтетичних волокон стає ще «бруднішим» — Головний китайський виробник поліестеру вкладає багатомільярдні інвестиції в виробництво поліестеру з вугілля.
Гори відходів та океани мікрофібри
Залежність моди від синтетичних волокон та потік споживацтва дешевого одягу призводять до величезних кількостей відходів. 87% одягу спалюється, вивозиться на звалище або викидається в природу. Сьогодні в світі менше 1% одягу переробляється для виготовлення нового одягу, в першу чергу, через відсутність дієвої безпечної технології переробки синтетичних та змішаних матеріалів.
Під час використання, прання та утилізації від синтетичного одягу відокремлюються крихітні волокна, невидимі для ока. Зараз їх знаходять скрізь — від Північного Льодовитого океану до наших харчових ланцюгів, легенів і шлунка. Мікроволокна є у 80% води з-під крана і навіть були знайдені в плаценті ненароджених дітей. Наслідки для здоров’я все ще досліджуються.
«Ми, як споживачі, звикли до зручності синтетичного одягу та матеріалів, виробникам же вигідна наша пасивна позиція. Влада в усьому світі не встигає адаптуватись та законодавчо обмежувати наші споживацькі забаганки. Діяти має кожен. Споживач — обирати більш відповідальні бренди, що мінімізують використання синтетики. Бізнес — ставити та досягати амбітних цілей зі зменшення використання синтетики та токсичних хімікатів, забезпечувати прозорі ланцюги постачання та справедливі умови праці і змінювати дизайн товарів, відповідно до кругової економіки. Влада має приймати законодавство, що зобов’яже компанії запобігати екологічним ризикам та порушенням прав людини». Мартиненко Анастасія, голова ГО Zero Waste Society
Розуміючи вплив сучасної індустрії моди на зміну клімату, забруднення довкілля — від повсюдного забруднення мікропластиком до гір текстильних відходів, а також на права людей, активісти закликають до значного уповільнення швидкої моди та підкреслюють майбутню текстильну стратегію ЄС як гарну можливість запровадити всебічне законодавство, яке має змінити хід галузі.