Проєкт “Відходи руйнації: дослідження перспектив запровадження економіки замкнутого циклу”!
Проєкт здійснюється командою представників організацій громадянського суспільства із залученням профільних експертів із соціології, права та економіки в межах діяльності Мережі ОГС щодо Відновлення Представниці ГС “Український Альянс Нуль Відходів” та ГО “Фонд Боярської громади” об’єдналися, щоб дослідити наявну ситуацію щодо поводження з відходами руйнації, які утворились внаслідок обстрілів або підтоплення житла та інфраструктури в Київській, Харківській і Херсонській областях.
На жаль, країна виявилась не готовою до наявних обсягів руйнації та їх постійного зростання. Такі відходи утворювались і до повномасштабного вторгнення, тому питання врегулювання поводження з ними виникло не сьогодні. У країнах ЄС відходи будівництва переробляють і використовують повторно — це сприяє більш ощадливому використанню природних ресурсів і зменшенню викидів CO2. За останні два роки з огляду на масштаби руйнувань, актуальність проблеми в Україні зросла в рази.
Згідно з Порядком поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків, затвердженим постановою КМУ від 27 вересня 2022 р. № 1073, такі відходи бажано розсортувати для вторинного використання. Але у вищезгаданому документі немає прописаних чітких і раціональних механізмів поводження з відходами руйнації на місцях для власників та ОМС/ОВА, отже, цей окремо взятий Порядок не стимулює достатньою мірою до повторного використання відходів руйнації, не закладає сприятливі економічні важелі для змін в існуючих підходах, до того ж має здебільшого рекомендаційний характер. Крім того, поводження з небезпечними відходами у складі відходів від руйнування є не зовсім зрозумілим.
У цілому чинні нормативні акти не сприяють переробці та повторному використанню відходів руйнації, тобто включенню їх до цілісної систем циркулярної економіки (принципи якої, до речі, вписані до національної стратегії поводження з відходами). У результаті не тільки полігони та спеціальні майданчики, але й природні об’єкти (лісосмуги, луки та ін.) заповнюються величезною кількістю відходів руйнації. Цінова політика вивозу відходів руйнації на полігони не сприяє поширенню їх вторинного використання. Усе це призводить до додаткового забруднення довкілля, а може стати ресурсом.
З іншого боку, з’явилися практики використання деякими органами місцевого самоврядування відходів руйнації для ремонту інфраструктури або житла, а окремі муніципалітети почали співпрацю із закордонними компаніями, які вже мають достатній та успішний досвід у вторинному використанні матеріалів зі зруйнованих об’єктів. При цьому в міських і сільських громад у різних регіонах ситуація з руйнацією та зі спроможністю громади самостійно її врегулювати – різна.
У межах проєкту “Відходи руйнації: дослідження перспектив запровадження економіки замкнутого циклу” ми плануємо:
- провести соціологічне дослідження в трьох пілотних регіонах щодо потреб і можливостей громад, що зазнали руйнувань;
- розробити рекомендації, що підвищать екологічність та економічну ефективність використання відходів руйнації;
- провести юридичну й економічну експертизу запропонованих змін;
- отримати зворотній зв’язок від експертів і представників місцевої влади щодо запропонованих змін.
Завершився проєкт «Відходи руйнації: дослідження перспектив запровадження економіки замкнутого циклу».
Проєкт тривав впродовж грудня 2023 — березня 2024 та реалізовувався командою представників організацій громадянського суспільства із залученням профільних експертів із соціології, права та економіки в межах діяльності Спільнота громадянського суспільства України «Відновлення».Представниці ГС “Український Альянс Нуль Відходів”, БО “Фонд Боярської громади” та МБО “Екологія – Право – Людина” об’єдналися, щоб дослідити наявну ситуацію щодо поводження з відходами руйнації в Україні, на прикладі трьох областей, юридичні аспекти проблеми та закордонний досвід.
Для розуміння реальної ситуації «на місцях», з урахуванням думок представників місцевої влади й підрядників, які уповноважені безпосередньо вирішувати проблему відходів руйнації, та постраждалих громадян, для розуміння потреб і можливостей громад, що зазнали руйнувань, було проведено соціологічне дослідження в трьох пілотних регіонах, з повним звітом можна ознайомитись за посиланням:
Було досліджено законодавство України щодо поводження з відходами від руйнувань та будівництва, а також законодавство ЄС, Великобританії та Японії, яке стосується теми відходів руйнації, норм будівництва та інших дотичних тем.
На основі проведених досліджень розроблені пропозиції з внесення змін, доповнень чи уточнень до чинних в Україні нормативно-правових актів для більш ефективного регулювання процесу управління відходами руйнації.
Також в межах проєкту ми ознайомились з практичним досвідом сортування, проведення аналізу та використання відходів руйнувації від представників організацій, які вже успішно працювали з такими матеріалами. Окрім цього, отримали деякі відгуки від представників ОМС громад на розроблені пропозиції.
Плануємо й надалі тримати зворотній зв’язок від експертів та представників місцевої влади щодо запропонованих змін.
Презентація результатів проєкту відбулась на підсумковому вебінарі «Відходи руйнації: як перетворити небезпеку на користь». Крім того, на вебінарі можна було дізнатись про практичні кейси поводження з відходами руйнації на Харківщині та Київщині.Також на YouTube Альянсу незабаром буде опубліковано відеокліп для промоції проблеми відходів руйнації в Україні.
Наталія Зайцева-Чіпак, директорка соціологічного центру «Соціоінформ»:
Наше дослідження показало, що є велика різниця між тим, як населення різних громад поводиться з відходами, у тому числі з тими, що утворилися під час війни. Мешканці великих міст перекладають на владу повну відповідальність за утилізацію відходів. Тобто обов’язок влади — сортувати сміття, вивезти, утилізувати. Мешканці ж, якщо є незначні руйнування, можуть самотужки винести до смітників фрагменти руйнації, великогабаритне сміття.
У великих містах майже відсутні практики повторного використання відходів або їхніх частин. Хоча потенціал є. Деякі люди розповідали, що бачили, як інші відбирали на смітниках відходи, які вони могли би використати у власних цілях. Забирали склопакети, деревину, частини від побутової техніки.
У малих містах і селах спостерігаємо докорінно інші практики. Відповідальність за весь цей процес беруть на себе мешканці. Вони самостійно або з сусідами чи волонтерами демонтують руйнування. Дуже поширене сортування. Люди максимально залишають собі все, що може знадобитися у господарстві. Щось намагаються прилаштувати на потреби громади чи військових.
У сільській місцевості більшість відходів отримують друге життя. Водночас є кілька проблем. Значна частина зруйнованих будинків покинуті. Подекуди це відбувається через те, що вони занадто близько до лінії фронту, тому їх небезпечно розбирати. Крім того, мешканці могли виїхати за кордон чи в інші регіони країни. Відповідно, влада не має права втручатися без дозволу власників і наводити лад з їхніми будинками. Тож вони стоять зруйновані.
Частина руйнацій не розбирається через те, що є затримки з реєстрацією на програму «єВідновлення». Починати демонтаж не можна, поки власники не отримають документи, що підтверджують руйнування внаслідок війни.
Практики сортування та повторного використання відходів мають чіткий зв’язок із тим, наскільки активною є влада у вирішенні цієї проблеми. Чим більше обов’язків на себе перебирає влада, тим менш активно проявляються громадяни. І навпаки: якщо влада не може допомогти, має обмежений ресурс, то з’являється громадська ініціатива, і люди намагаються вирішити це питання самотужки. А коли беруться за це самі, то раціональніше поводяться з відходами.
Але є негативний тренд: якщо влада не може допомогти, то населення стикається з вивозом відходів руйнації війни за власний кошт, а це дорого. В результаті з’являються такі негативні практики як складування сміття в неналежних місцях або стихійне захоронення.
Найбільш креативно до повторного використання відходів руйнації підходить населення в сільській місцевості та в невеликих містах. Люди намагаються всіляко скоротити обсяг відходів, у тому числі, щоб не платити за обсяг вивезення цих відходів. Знаходять доволі нестандартні способи використання. Наприклад, будівельні відходи використовують і для ремонтних робіт, і для відбудови. Залишки битої цегли, фракції бетону йдуть на підсипку доріг, підвищення земельних ділянок, глиною утеплюють будинки, з органіки роблять компост. Дехто з металопластикових вікон робив теплиці або нові композитні матеріали — щоб зробити фундамент своєму будинку.
Але все одно люди не достатньо розуміють, як їм використовувати пластик, скло, металопластикові рами, гіпсокартон, бетон, газобетон. Необхідне навчання, щоб показати, як можна застосувати і ці відходи. Можливо, онлайн-майданчик чи банк ідей, де кожен міг би обмінюватися досвідом, якщо вже щось пристосував у господарстві.
Чому слід звернути увагу на японський досвід управління відходами руйнації?
Соломія Баран, юрисконсульт міжнародної благодійної організації «Екологія — Право — Людина»:
Японія в міру свого географічного розміщення часто стикається із землетрусами, цунамі. Всі знають і про ядерну аварію на Фукусімській АЕС. Відповідно, в них вже сформувалась практика реагування на надзвичайні ситуації. Після Великого Східнояпонського землетрусу їм вдалося (і це підтверджено на рівні спеціалізованих установ ООН) повністю вирішити проблему з відходами, які утворились внаслідок цього лиха. Зважаймо і на те, що Японія — технологічно дуже розвинена держава, в тому числі в екологічній сфері, в частині управління відходами. Тож є чимало корисних практик, які й ми можемо перейняти.
А що в Україні? Досвід Харківської області
Анна Прокаєва, голова Zero Waste Kharkiv, ініціаторка проєкту Circular Construction in practice:
Є великий запит на дрібну фракцію для ремонту доріг. Так само для наповнення фундаменту, для колодязної кладки. Її можна продавати й як вторинний щебінь. Але на все це не вистачає техніки, яка б впоралась з усіма обсягами. Крім того, ці груди руйнувань комусь належать. Комісії мають дотримуватись бюрократичних процедур, щоб підтвердити можливість використання цих відходів. А це займає час.
Наша організація дослідила цеглу з будівлі з прямим влучанням та після пожежі, і цегла відповідала всім нормам. Її навіть можна було використовувати для несучих стін. Проблему використання відходів руйнації треба досліджувати та максимально намагатись використовувати вцілілі матеріали. Не обов’язково все подрібнювати, як це частіше практикується.
На державному рівні поняття «вторинні матеріали» як такого не існує. Якщо хтось захоче перебудувати комунальну власність із використанням вторинної цегли, то її не приймуть. Люди повторно використовують матеріали в ремонті приватних будинків, а з комунальними будівлями це майже неможливо. Тож обов’язково потрібні зміни в законодавстві, аби вирівняти ситуацію.
Досвід Миколаївської області
Артем Сумара, консультант з економічних аспектів переробки відходів руйнації:
Зараз у Миколаєві працюємо над демонтажем та первинним сортуванням матеріалів, які виникли внаслідок руйнації. Якщо коротко: в місті є зруйновані школи, аварійні, їх неможливо відновити. Їх ми і демонтуємо. Займаємося цим разом із ветеранами війни. Це проєкт з одного боку направлений на психологічну підтримку ветеранів. З іншого — на місці, де відбувається демонтаж, вони займаються сортуванням відходів.
У селах люди справді цікавляться вторинними матеріалами. Коли у нас почався демонтаж, і з’явилися перші якісні матеріали, мешканці підходили і питали, чи можна забрати їх собі додому. Але ці матеріали ми можемо тільки відсортувати та подрібнити для подальшого використання саме громадою, в особистих цілях. Як бізнес ми не маємо права використовувати їх у будівництві. І це один із показових моментів стосовно того, що бізнес треба стимулювати, давати можливості переробляти та в подальшому використовувати ці матеріали. На даному етапі наш проєкт скоріше допомагає громадам позбутися руйнацій.
Без законодавчих змін — нікуди!
Оксана Миляник, експертка із законодавства Zero Waste Alliance Ukraine:
Наразі основний законодавчий документ, який регулює управління відходами руйнації — це постанова № 1073 Кабінету Міністрів. Що варто зауважити: у вступній частині постанови зазначається, що це рекомендований документ. Тобто він містить лише поради про те, які заходи можуть вживатися на територіях, де з’являються відходи руйнації, що рекомендують робити виконавчим органам сільських, селищних, міських рад чи військовим адміністраціям.
Щоб управління відходами руйнації проходило належним чином, відповідальність за це мають нести не тільки уповноважені органи. Варто і населенню долучатися, і бізнесу. Має бути трьохстороння співпраця. Щодо бізнесу, то це зокрема представники будівельної індустрії, які можуть повторно використовувати вцілілі фрагменти, що є в складі відходів руйнації.
Для стимулювання повторного використання треба встановити чіткі цільові показники щодо застосування перероблених будматеріалів у новій будівельній продукції.
Наразі, якщо порівняти ціни на первинні природні ресурси, які використовують у будівництві, звісно, що перевагу надають дешевим, первинним матеріалам. Тому для повторного використання потрібно розробити певні механізми стимулювання. Було б чудово, якби держава запровадила податкові пільги чи субсидії для тих, хто буде повторно використовувати відходи руйнації. Також потрібні високі податки на захоронення, особливо придатних до переробки відходів. І обов’язково мають бути високі штрафи за утворення стихійних сміттєзвалищ.
Наталія Гаєцька, голова Mariupol Zero Waste:
Ми націлені на те, щоби всім учасникам процесу управління відходами руйнації це було економічно вигідно. І тим людям, чиє майно безпосередньо постраждало від бойових дій, і тим, хто має цим питанням займатися на місцях. А економічно вигідним воно буде тоді, коли уряд включить відходи руйнації в систему поводження з відходами, коли буде зрозуміло, як їх використовувати, і на всіх рівнях будуть задіяні відповідні стейкхолдери — влада, бізнес, населення.
Детальніше про результати дослідження та практики використання відходів руйнації дивіться в записі вебінару.
Проєкт «Відходи руйнації: дослідження перспектив запровадження економіки замкнутого циклу» здійснюється ГС “Український Альянс Нуль Відходів” за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту Спільнота громадянського суспільства України “Відновлення”, що фінансується Посольством США в Україні. Зміст публікації не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Посольства США в Україні або Уряду США.