Минулого тижня на офіційному сайті Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, з’явилася інформація про плани будівництва ТЕЦ, що працюватимуть на паливі з відходів, або так званому RDF паливі.
Плани будувати ТЕЦ на паливі з відходів порушують встановлену Законом ієрархію управління відходами. Адже в Україні відсутня належна інфраструктура з підготовки відходів до повторного використання і рециклінгу. Хоча за інформацією про плани будівництва ТЕЦ, таке будівництво планують розпочати в громадах з сміттєпереробними заводами, це все одно не гарантує, що заходи із запобігання утворенню відходів будуть реалізовані.
Україна знаходиться в процесі переходу від лінійної до циркулярної економіки. Зокрема, Законом України “Про основні засади державної кліматичної політики” визначено, що циркулярна економіка – це підхід до управління економічними ресурсами, що спрямовується на зменшення обсягів утворення відходів, подовження терміну експлуатації виробів та підвищення ефективності використання ресурсів для забезпечення функціонування справедливої, кліматично нейтральної, ресурсоефективної та конкурентної економіки. Один з основних принципів циркулярної економіки є максимальне збереження в економіці наявних ресурсів, а сміттєспалювання, зокрема, і для отримання енергії, суперечить цьому.
Відповідно до Енергетичної стратегії України 2050 Україна ставить собі за ціль розвивати відновлювальні джерела енергії для досягнення максимального рівня кліматичної нейтральності. Більша частина відходів, які використовуються як сировина для сміттєспалювальних установок, натомість може бути перероблена або компостована, що призведе до економії вуглецю та інших переваг для довкілля. До того ж, інвестиції, вкладені у спалювання, означають втрачені можливості для розвитку реальних рішень, таких як вітрова та сонячна енергетика.
З метою більш детального аналізу питання сміттєспалювання і його недоліків запрошуємо вас ознайомитися з посібником про RDF-паливо, про яке йдеться у офіційному повідомленні. Cпалювання RDF є неефективним способом виробництва енергії, оскільки виробляється менше енергії, ніж було б збережено за рахунок перероблення та повторного використання. До того ж, спалювання RDF призводить до викидів діоксинів, фуранів, важких металів та інших шкідливих речовин у повітря, прямий вплив яких загрожує здоров’ю працівників заводів і мешканців прилеглих громад, а непрямий вплив — через харчовий ланцюг — створює глобальні ризики. Крім цього, запрошуємо вас до прочитання посібника “Міф про сміттєспалювання”, який, на прикладі країн Європи доводить неефективність сміттєспалювання.
Детальніше з розгорнутою версією листа та аргументами Спілки можна ознайомитись