English8 жовтня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про основні засади державної кліматичної політики”, який визначає важливий принцип формування державної політики. Зокрема, йдеться про те, що питання клімату повинне бути інтегроване в усі сектори економіки і державного управління, а також відповідного планування як на державному, так і на місцевому рівнях.
В Законі передбачені амбітні цілі, зокрема, щодо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, а як проміжна ціль визначено скорочення викидів парникових газів на 65% в порівнянні з 1990 роком. Визначено, що Кабінет Міністрів України повинен затвердити Довгострокову стратегію низьковуглецевого розвитку України на період до 2050 року. Також закріплені повноваження різних органів державної влади у формуванні кліматичної політики. Не залишилися осторонь і місцеві органи влади: до повноважень ОМС входить розробка та виконання місцевих планів зменшення обсягів антропогенних викидів парникових газів, та регіональні і місцеві стратегії з адаптації до зміни клімату.
Окрема увага приділяється науковим дослідженням у сфері клімату. Передбачено створення незалежного дорадчо-експертного органу – Науково-експертної ради з питань зміни клімату та озонового шару, метою діяльності якої є наукове забезпечення формування державної кліматичної політики, а також загальна наукова координація та прогнозування у сфері зміни клімату.
Наведено визначення таких понять як: адаптація до зміни клімату, заходи щодо пом’якшення наслідків зміни клімату, антропогенні викиди, кліматична нейтральність, природоорієнтовані рішення, і ще багато інших.
Дуже важливо, що цей Закон закріпив поняття “циркулярна економіка”, адже до цього не існувало єдиного узгодженого поняття – використовувалися такі терміни як: “кругова економіка”, “економіка замкненого циклу”. Отож, законодавець визначив циркулярну економіку як підхід до управління економічними ресурсами, що спрямовується на зменшення обсягів утворення відходів, подовження терміну експлуатації виробів та підвищення ефективності використання ресурсів для забезпечення функціонування справедливої, кліматично нейтральної, ресурсоефективної та конкурентної економіки. Це дуже важливе визначення в контексті управління відходами в Україні, оскільки зменшенню обсягів утворення відходів повинна приділятися увага як першої ланки управління відходами.
У зв’язку з цим вкрай необхідно передбачити чіткі заходи циркулярної економіки, які забезпечать реальне виконання цих законодавчих вимог, не впроваджуючи лише декларативні норми без практичного підґрунтя.
Єдине, ще одним важливим моментом те, що загалом Закон набирає/набрав чинності 30.10.2024, за винятком:
- стаття 13 “Середньострокове планування державної кліматичної політики на регіональному та місцевому рівнях” – набирає чинності через 12 місяців з дня набрання чинності Законом;
- стаття 20 “Фінансування досягнення цілей державної кліматичної політики” – набирає чинності через 12 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану.
З цих винятків випливає, що виділення коштів на досягнення цілей державної кліматичної політики відкладається на невизначений термін.
Тим не менше, підсумовуючи, варто зазначити, що загалом при виконанні встановлених в Законі вимог, аспект кліматичних змін стає крос-секторальним питанням, і в України є хороші перспективи для реалізації справді природоорієнтованих рішень.