English
Розширена відповідальність виробника (РВВ) за останні десятиліття пройшла шлях від інструменту фінансування систем управління відходами до потенційного наріжного каменя конкурентоспроможності Європейського Союзу. В умовах зростаючої залежності від імпортної сировини та глобальних збоїв у ланцюгах постачання циркулярна економіка стає питанням не лише екології, а й економічної безпеки. Саме в цьому контексті РВВ може відігравати значно ширшу роль, ніж просто забезпечення збору та переробки відходів.
Попри успіхи у фінансуванні інфраструктури переробки, тридцятирічний досвід впровадження РВВ у ЄС виявив низку системних обмежень. Обсяги відходів, зокрема паковання, продовжують зростати, економічні стимули для зміни дизайну продукції залишаються слабкими, а показники збору різняться залежно від матеріалів. Додатковими викликами є фрагментація регулювання між країнами ЄС, недостатня прозорість роботи організацій РВВ та явище так званого «парадоксу РВВ», коли системи, створені для управління відходами, можуть стримувати запобігання їх утворенню.
Нове дослідження пропонує комплексну двокомпонентну модель трансформації РВВ. Перший напрям — оптимізація системи через гармонізацію правил на рівні ЄС, посилення нагляду, стандартизацію звітності та створення консультативного й наглядового органу. Другий — переорієнтація фінансових механізмів РВВ на підтримку запобігання утворенню відходів, розвитку повторного використання, ремонту та циркулярного дизайну продукції. Такий підхід дозволяє перетворити РВВ із механізму «кінця життєвого циклу» на інструмент системних змін.
Майбутнє РВВ — це не лише ефективніше управління відходами, а й забезпечення ресурсної стійкості, інновацій та стратегічної автономії ЄС. Які конкретні кроки пропонуються для паковання, електроніки та товарів тривалого користування? Як може виглядати нова архітектура регулювання РВВ на рівні Європейського Союзу? Детальний аналіз, цифри та рекомендації — у повній версії матеріалу за посиланням.