Що не так зі спалюванням сміття

Багато хто вірить у «безпечне» спалювання відходів і думає, що це рятує нас від сміттєвого колапсу. Чи справді це так?

Першим у ієрархії поводження з відходами є попередження їхньому утворенню. Далі — повторне використання. Спалення ж узалежнює нас від постійного утворення відходів.

Піроліз, високотемпературне «безпечне» спалювання, заводи «відходи в енергію» (англ. WtE — Waste to Energy) та інші види, які нам пропонують як «альтернативу», щоб позбутись сміття, мають багато недоліків.

Токсичні рештки

У результаті спалювання відходи не зникають магічним чином, а зменшуються в об’ємі (до 13-30%) та збільшуються в токсичності. Утворюється новий, більш небезпечний, потік відходів — летючий попіл, шлаки та ін.

Спалювання відходів (зокрема з використанням найновітніших технологій), призводять до викиду токсичних речовин, у тому числі, шкідливих металів:

• свинець;
• ртуть;
• діоксини;
• фурани.

Токсини з місць сміттєспалювання можуть переміщатись на великі відстані, відкладатись у повітря, воду та ґрунт, накопичуватись у тканинах рослин і тварин, нарешті, потрапляти в організм людини і викликати серйозні хвороби.

Погляд від людини з промислового міста

З досвіду довоєнної та поточної практики на існуючих заводах з великою кількістю викидів, жоден завод не практикує повну очистку викидів. Всі вони диміли та димлять, незалежно від фінансової спроможності.

В промислових містах можна спостерігати після чергової закупівлі та встановлення фільтрів на заводах, як вони частково зменшують викиди. А у вихідні, коли екоінспекція не працює (це звична практика), фільтри повністю відключені. Різнокольоровий дим затягує горизонти, а візуально невидимі викиди смердять на все місто. Годі й говорити про шкідливі викиди, що не мають забарвлення та помітного запаху.

Заводи мають замінювати та чистити фільтри регулярно, ці великі витрати теж мають бути регулярними, що не вигідно підприємствам, і що вони з наявним рівнем корупції, скоріш за все, будуть обходити.

Якщо хтось знає завод в Україні, що повністю зупинив викиди в довкілля, розкажіть. Навряд чи сміттєспалювальний стане виключенням.

Відео: Запис вебінару про спалювання сміття

Сміттєспалювальні заводи є економічно невигідними для суспільства

Спалювання є найдорожчим методом отримання енергії та поводження з відходами. Такий підхід створює значне економічне навантаження для міст.

Часто муніципалітети опиняються в боргах або підписують довгострокові контракти, що змушують їх забезпечувати певну кількість відходів упродовж 20-30 років, щоб повернути інвестиційні витрати.

Побудувавши сміттєспалювальний завод його постійно треба буде «годувати» сміттям, навіть якщо у вас воно закінчиться. Згадаємо приклад Швеції, яка купує сміття у сусідів.

Понад 90% матеріалів, які потрапляють на сміттєспалювальні заводи та сміттєзвалища, можуть бути перероблені або відправлені у компост.

Спалювання цих матеріалів з метою вироблення тепла та електроенергії стимулює споживання, ще більше. Бо ж навіщо заморочуватись сортуванням і зменшенням відходів?

Переробка та компостування можуть заощадити до п’яти разів більше енергії, якщо порівнювати з тією, що утворюється в результаті спалювання відходів.

Спалювання відходів потребує великих інвестицій, але дуже мало робочої сили. Для сміттєспалювальних заводів створюється мало робочих місць.

Повторне використання та переробка приносять користь економіці, створюючи принаймні в 10 разів більше робочих місць, ніж ті, що необхідні для оперування сміттєзвалищами або сміттєспалювальними заводами.

Якщо ж подивитись на це поглядом людини з окупації, блокади та з-під обстрілів, такі колосальні інвестиції у високоенергозатратні підприємства безглузді при тепер вже постійній вірогідності відключення електрики та необхідності економити енергоресурси.

Спалювання сміття несумісне з круговою економікою

Сміттєспалювальні заводи знищують цінні матеріали, які можна було б повернути назад в систему. Тому спалення відходів не сумісне з круговою моделлю економіки, до якої нам варто рухатись.

Заводи, які спалюють сміття, зменшують об’єм відходів, але збільшують токсичність. По суті, спалення заміняє один потік відходів іншим, ще більш токсичним.

При цьому підтримується застаріла лінійна модель економіки take – make – waste (бери – роби – витрачай).

Спалювання відходів небезпечне для клімату 

Сміттєспалювання посилює зміну клімату. Під час спалювання відходів виділяється 1 355 кг СО2 за МВ/г виробленої електроенергії. Для порівняння, на вугільних ТЕЦ виділяється 1 020 кг вуглецю за МВ/г.

Це не є джерелом відновлювальної енергії на відміну від сонячного світла, вітру і хвиль. Відходи не надходять від якихось нескінченних природних процесів. Вони продукуються з вичерпуваних ресурсів, яких з кожним роком стає все менше.

Відео англійською: Вплив сміттєспалювання на клімат

Спалювання листя і сухої трави

В Україні щороку відбувається понад 50 тисяч пожеж, минулого року було зафіксовано 25% зростання, цьогоріч до цього додаються небезпеки, пов’язані з повномасштабним вторгненням росії.

Багато з цих пожеж спричинені спалюванням листя і сухої трави. Це завдає мільярдних збитків, забруднює повітря, знищує цілі екосистеми, забирає життя людей і відволікає рятувальників від спасіння людей під обстрілами.

Спалювання листя шкідливе для здоров’я

В листі, тліючому без доступу кисню, виділяється бензопрен, здатний викликати у людини ракові захворювання. З димом у повітря вивільняються діоксини — речовини, які вважаються одними з найотруйніших для людини.

Зазвичай з листям горить і безліч різноманітного сміття, що значно більше забруднює атмосферу.

При спалюванні поліетиленового пакета в повітря вивільняється до 70 хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини.

Шкода від спалювання листя і трави для довкілля

Спалювання опалого листя й трави призводить до руйнації ґрунтового покриву. Саме зі спалювання стерні на полях починається більшість степових пожеж.

Вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. Через дим від вогнищ страждають дерева. До того ж цей процес збільшує промерзання землі у 2-4 рази.

Вогонь і дим знищують:

• насіння і коріння трав’янистих рослин;
• нижні частини дерев і кущів, верхні частини їхнього коріння;
• зимуючих комах;
• гризунів у землі, зайців;
• пташині гнізда.

Густий дим є напівпровідником, він здатний спричинити коротке замикання лінії електропередач. Виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки, зростає загроза загоряння житлових будинків, погіршується видимість на дорогах.

Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні разом із Центром розвитку інновацій створили проєкт-челендж «Не пали — компостуй!» для відповідальних громад, які прагнуть ефективно запобігати випалюванню стерні, опалого листя, органічних та інших садових і сільськогосподарських відходів на своїх територіях.

Відео: Сюжет про проєкт «Не пали — компостуй»

А що ви думаєте про спалювання відходів?